Ганна Дмитрівна вже й не знає, як переконати дочку, щоб та не йшла на поводу у чоловіка, і не звільнялася з державної роботи. – Та не вірю я, що твій ненаглядний “великий” бізнес побудує. Для цього треба знаєш яку голову мати! Якби ж так легко було, то через одного б мільйонерах ходили. Він ні дітей не бачить, ні дружини. Знаю я таких горе-бізнесменів. – Та Галинка вперлася. – Звільняюсь, будемо разом сімейний бізнес розвивати. – Ну-ну! Подивимось!

ІНШЕ…

Ганна Дмитрівна вже й не знає, як переконати дочку, щоб та не йшла на поводу у чоловіка, і не звільнялася з державної роботи. – Та не вірю я, що твій ненаглядний “великий” бізнес побудує. Для цього треба знаєш яку голову мати! Якби ж так легко було, то через одного б мільйонерах ходили. Він ні дітей не бачить, ні дружини. Знаю я таких горе-бізнесменів. – Та Галинка вперлася. – Звільняюсь, будемо разом сімейний бізнес розвивати. – Ну-ну! Подивимось!

– Загалом, зять у нас бізнесменом зробився! – розповідає шістдесятилітня Ганна Дмитрівна. – Уже з зими. Не хочу, заявив, горбатитись на дядю! Буду відкривати свою справу. Після Нового року написав заяву, звільнився. Ми з батьком сильно здивовані були – у них дитина маленька, Галинка наша в декреті, а він таке утнув! Адже і робота у нього була – просто мрія. Платили вчасно, день в день, ніяких переробок, о сьомій вечора встав і йшов до своєї сім’ї. Умовляли його не поспішати, але яке там. І слухати нікого не став. Я, каже, маю хоча б спробувати, відкладати сенсу немає!

Ось уже вісім місяців зять Ганни Дмитрівни, Роман, “намагається” – ставити молодий бізнес на ноги. Але успіхи тещу, чесно кажучи, не вражають.

З ранку до пізньої ночі зять в роз’їздах, весь час на телефоні. Видно, що справа йде з трудом. Роман схуд, очі запали, додому приїжджає ледь живий, засинає сидячи, прямо над тарілками, послужливо поставленими під ніс люблячою дружиною.

– А о шостій ранку, Галинка каже, схоплюється і знову біжить! – зітхає Ганна Дмитрівна. – Дитина тата бачить тільки на фотографіях. Весь на нервах. Ось навіщо таке життя?

Втім, зять сповнений оптимізму. Зараз дуже важко, так, але це тому, що все тільки починається – відповідає він на претензії тещі. Спочатку завжди непросто. А ось коли все розкрутиться, буде – ух!

Адже навіть і зараз, незважаючи на всі труднощі, Роман приносить в будинок грошей в середньому не менше, ніж його зарплата в ті часи, коли він “працював на дядю”. Що вже говорити про те, що буде потім, коли він встане на ноги.

Ганна Дмитрівна тільки скептично зітхає.

– Та не буде там ніколи більш-менш значних грошей! – махає вона рукою. – Якби це було так просто, у нас вже всі б мільйонерами були. Ех! Розумні люди спокійно працюють на “дядю”, прийшов, пішов, і голова у них не болить! Зарплата гарантовано щомісяця. А тут – якийсь кошмар. Але найголовніше – він мені і Галину став збивати з пантелику, уявляєш? Запропонував їй звільнитися з роботи і допомагати йому в бізнесі. Типу, тоді не потрібно буде наймати сторонніх, і справи підуть краще і швидше.

Декретна відпустка у Галини, дочки Ганни Дмитрівни, повинна закінчитися вже через кілька місяців. У вересні дитина піде в садок, а в листопаді Галина повинна була вийти на старе місце роботи, звідки виходила в декрет.

– Так, там не все гладко! – зітхає Ганна Дмитрівна. – До декрету було не особливо, Галина ледве досиділа, а зараз і того гірше. Змінилося начальство, половину відділу скоротили, Галині щосили натякають, що її там не сильно й чекають. Але не прийняти не мають права! Ця компанія, недалеко від будинку, їздити зручно. Лікарняні брати можна буде без проблем, і їх оплатять. Я дочці кажу, що не вигадуй, йди туди і працюй поки. Недоліки і неприємні моменти на будь-якій роботі є і будуть завжди. Дитина трохи підросте, буде видно.

Але тут на сцену вийшов зять з абсолютно протилежною пропозицією.

– Каже їй, будеш мені допомагати, вести справи, я тобі зарплату буду платити! Працювати зможеш з дому, прийти пізніше, піти раніше – без проблем. Дитині обіцяє взяти няню, хоча б на перших порах. Буде у них сімейний бізнес. І моя дурочка прямо вуха розвісила, каже, буду звільнятися зі своєї роботи і працювати з чоловіком!

Ганна Дмитрівна вже не знає, які навести аргументи, щоб дочка не поспішала з важливими рішеннями. Вже говорила і про те, що грошей своїх вона не побачить при такому розкладі, і що в родині потрібен хоча б маленький, але незалежний дохід, і що з чоловіком працювати потрібно все-таки в різних місцях – так краще для відносин.

– У мене приятелька ось так само пішла працювати до чоловіка, – розповідає Ганна Дмитрівна. – Всі косяки в роботі, проблеми з постачальниками він в результаті валив на неї – це вона все неправильно робила. Зате всі успіхи привласнював собі – це ж його бізнес, його дітище… Вони лаялися, лаялися, і вдома, і на роботі – в результаті ніякого життя не стало, розлучилися. Розповідаю це своєю Галині – вона тільки руками розмахує, у них так не буде, звичайно. Ось як її відрадити?

Як вважаєте, звільнятися після декрету і йти працювати до чоловіка в компанію – дійсно безглузда ідея?

Треба йти на старе місце роботи, вистачить в сім’ї одного горе-бізнесмена?

Або не така вже це погана ідея, сімейний бізнес з чоловіком? Що думаєте з цього приводу?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Добавить комментарий