Два тести на Covid-19 та два тижні карантину: як українських полярників доставлятимуть на станцію в умовах коронавірусу

ІНШЕ…

Перша частина науковців 26-ї сезонної експедиції та інженерний загін вирушать до української станції «Академік Вернадський» 20 січня. Як розповів hromadske заступник директора Національного антарктичного наукового центру В’ячеслав Марченко, цього разу маршрут прокладено таким чином, щоби якнайшвидше дістатися до станції — однак двотижневий карантин в Чилі усе-таки доведеться відбути. Втім, усе точно має бути швидше, ніж навесні — через закриті кордони дорога українських полярників додому з Антарктиди зайняла близько двох тижнів.

«У середу, 20 січня, ми вилітаємо у Стамбул. Там на нас чекатиме літак на Бразилію, місто Сан-Пауло, в звідти ми добиратимемося літаком до Пунта-Аренаса, найпівденнішої точки Чилі. Далі — корабель: до станції плисти 5-7 днів», — зазначив Марченко.

Зранку у день вильоту усі учасники команди мають здати експрес-тест на коронавірус. Перед самим вильотом вони отримають перекладені англійською результати. З цим підтвердженням українцям дозволять в’їзд до Чилі. Потім обов’язковий двотижневий карантин. У Пунта-Аренасі, звідки вирушає корабель до острова Галіндез (де розташована станція «Академік Вернадський», — ред.) доведеться здати ще один тест на коронавірус.

Усе це — міри запобігання потрапляння коронавірусу на станцію. Втім, у разі чого, лікар на «Академіку Вернадському» достатньо підготовлений та умови для лікування є, — запевняють у Національному антарктичному центрі.

«Уже є налагоджена схема, і навіть ми завезли туди кисневий концентратор: він один, але хоча б він на станції є. Було дуже складно, бо усі країни заборонили продаж назовні таких виробів, але один нам вдалося купити і один ми на станцію завезли. І лікар на станції готовий на реагування. Нам з ним взагалі дуже пощастило — він постійно на зв’язку зі своїми колегами в Україні, вони його інформують про те, як іде лікування, а він тримає руку на пульсі», — пояснив нам В’ячеслав Марченко.

Цього року «рейсів» до Антарктиди буде більше

Зазвичай на початку року з України направляють до «Академіка Вернадського» так званий сезонний загін — науковців, які їдуть працювати до Антарктиди на кілька місяців — теплий сезон, коли зручно досліджувати, наприклад, антарктичну флору. Навесні вони повертаються додому разом з учасниками «зимівлі» — тими, хто пробув на станції рік. Натомість прибуває нова експедиція.

Цього року «рейсів» до острова Галіндез буде більше. 20 січня вирушає перша група — 18 осіб: це інженерний загін та частина науковців. Друга частина сезонного загону вирушить до Антарктиди за місяць — до восьми осіб.  І вже третім рейсом буде зміна основної експедиції: йдеться про початок-середину квітня. Усе це через те, що найближчим часом на станції заплановано чимало інженерних робіт. Одне з головних завдань — доставити й встановити на станції обладнання, яке уможливить на ній безлімітний інтернет (це справді важливо!)

«Нині вдалося збільшити допустимий трафік з 4 кБ на тиждень до 40 мБ на кожну людину на місяць — і це вже прорив. Тепер на станцію їде нове обладнання, яке нам придбали спонсори і яке дозволить зробити канал повністю безлімітним. Фактично відтак з Антарктидою можна буде робити навіть відеоконференції. Це обладнання уже в Чилі, очікує на корабель. Супутникова тарілка дуже велика, треба буде робити окремий бетонний фундамент, перед тим — бурові роботи у базальті», — розповів Марченко. 

У чому була проблема з логістикою минулого року?

Запровадження жорстких карантинних обмежень у Південній Америці та Європі сильно вплинуло на можливість полярників з 24-ї експедиції дістатися додому, а з 25-ї — потрапити на станцію. Дорога до України зайняла два тижні — це майже вдвічі довше за норму.

Навесні Чилі було на суворому карантині, не літали навіть внутрішні авіарейси. Коли полярники кораблем дісталися Пунта-Аренаса, довелося майже тиждень чекати літака до Сантьяґо. Південна Америка була практично повністю закритою від світу, і єдиними “воротами” був аеропорт у Сан-Пауло, Бразилія: туди діставалися евакуаційним рейсом, а потім довелося чекати рейсу на Лісабон. Вже звідти — евакуація додому.

Докладніше про враження від цієї історії можете почитати у розповідях українських полярниць.

Добавить комментарий