Диванчик у вітальні у нас не розкладається, тому коли до нас приїхали батьки, ми відправили їх у готель

ІНШЕ…

Я народилася і виросла в невеликому селищі. Після школи поїхала поступати в обласний університет, так в місті і залишилася. Знайшла хорошу роботу, а незабаром і щасливо вийшла заміж, народила спочатку прекрасного синочка, а в минулому році ще і дочку.

Зараз я сиджу вдома з дітьми. Свого житла ми поки не  маємо, тому ми з чоловіком знімаємо досить-таки простору квартиру -– дитяча, спальня і велика кухня-вітальня, нам вистачає сповна.

З батьками я не бачилася вже давненько, нещодавно вони попросилися до нас в гості, мовляв, на онуків хочуть подивитися, і привезти нам гостинців. Коли мама повідомила про те, що вони хочуть приїхати, я дійсно дуже зраділа. Вже і дітям сказала.

Тільки ось я подумала, а як ми їх розмістимо? Диванчик у вітальні у нас не розкладається, значить, доведеться поступитися батькам своєю спальнею, а самим лягати на підлозі в дитячій.

Чоловік каже, давай знімемо на тиждень для мами з татом номер в готелі поблизу. І їм добре, і нам! Нікому тіснитися не треба, вдень вони у нас, ввечері я б відвозив їх на машині в готель, вони б відпочивали. А вранці знову б приїжджали до нас.

Ідея особисто мені здалася хорошою. Я знайшла гарний готель, недалеко від нас. Сама все подивилася, там дуже миленько і чисто. Природно, платити за готель збиралися ми самі.

І ось приїхали батьки, ми з ними добре і тепло посиділи, а ввечері ми сказали їм, що зараз відвеземо їх в готель. З виразу обличчя мами я відразу зрозуміла, що ця ідея їй не сподобалася.

Ми мали зустрітися зранку, але замість того, щоб поїхати до нас, батьки поїхали на вокзал. Повертатися до нас вони не захотіли, образилися.

Я вже кілька місяців телефоную мамі, намагаюся вибачитися, але вона каже, що їм було дуже прикро, що я з ними вчинила не по-людськи, що для них, простих, вже не юних людей з регіону, дуже прикро, коли рідна дочка ось так проти ночі випроваджує їх з дому в готель.

– Ми ж не до чужих, ми до своїх приїхали, – каже мама. – А ми тобі, рідній доньці, виходить заважали.

Я ж не відмовилася прийняти батьків, просто зробила це так, як зручніше мені і моїй сім’ї. Та й для самих батьків цей варіант був комфортнішим, але вони все сприйняли все не так.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Добавить комментарий