Минулого місяця мені зателефонувала моя старенька бабуся. Вона стала скаржитися, що їй дуже важко самій, просила допомогти. Я звернулася до чоловіка, щоб ми щомісяця давали їй 2-3 тисячі гривень. Та чоловік запропонував продати бабусину трикімнатну квартиру в столиці, а купити дві однокімнатні: в одній жити, а іншу – здавати в оренду за хороші гроші. Чоловік запросив рієлтора, але у бабусі документів на квартиру не виявилося. Того вечора ми дізналися всю правду, про мою родичку

ІНШЕ…

– У нашої бабусі тільки й родичів залишилося, що я і сестра: батька нашого, її сина, вже немає, а з невісткою відносини у них відразу не склалися! – розповідає 32-річна Ольга. – Їй зараз 76 років виповнилося, ну, важко вже одній, звичайно. Ми з чоловіком допомогти особливо не можемо – у нас дитина, кредит, живемо далеко від неї. Грошей немає, і фізично теж не наїздишся у таку далеку дорогу. А ось сестра орендує квартиру в столиці, недалеко від нашої бабусі. У свій час все поруч з нею крутилася, допомагати навіть взялася, а потім вони посперечалися і вона, таке враження, що забула дорогу до старенької. Бабуся тепер дзвонить мені, плаче. Не справляюся вже я зараз одна, каже.

З молодшою ​​сестрою Ларисою добрих відносин у Ольги немає, і що там сталося між нею і бабусею, достеменно невідомо.

– Бабуся, треба сказати, теж не ангел, вона має дуже непростий характер, – пояснює Ольга. – Особливо зараз, в старості. Швидко дратується, нового нічого не сприймає, обожнює повчати усіх, як треба жити і хто що має робити. Мабуть, і до Лариси стала лізти з порадами своїми, як завжди. Їй не подобається, що вона в двадцять сім років живе з хлопцем, заміж не виходить, дитини не народжує. Ось, мабуть, щоб це не слухати, Лариса і перестала ходити до бабусі, хоча до цього вони нормально спілкувалися.

Зі здоров’ям у бабусі, Надії Сергіївни, останнім часом справи не дуже добрі. Статура у неї велика, ходити їй важко. До старих проблем з самопочуттям, тепер додалися і нові.

Звичайно, бабусі потрібна допомога, а найголовніше – грошей б побільше. Ліки коштують недешево. Продукти дорожчають, і за пенсію Надія Сергіївна може придбати далеко не все, що їй потрібно.

– Я чоловікові кажу, їй би тисяч 2-3 ще щомісяця додати, на харчування та ліки, було б дуже добре, але де їх взяти! – розповідає Ольга. – А чоловік мені відповідає: так ваша бабуся – не бідна людина далеко. У неї, каже, трикімнатна квартира в хорошому районі столиці. Нехай продасть її і купить дві, поменше. В одній буде жити, іншу здасть в оренду, ось і вийде надбавка до пенсії.

Ідея, звичайно, хороша: маленьку квартиру і прибирати легше, і пересуватися по ній. Трикімнатна квартира бабусі, звичайно, вже давно не потрібна. У дальній кімнаті вона не буває тижнями. Але як піднести таку ідею Надії Сергіївні?

– Так просто так і сказати! – знизував плечима чоловік. – Мовляв, є ось такий варіант, він дасть хороші плюси. Ні, так ні, господар – пан. Так – ну і добре, з продажем-купівлею ми допоможемо, у мене приятель – ріелтор хороший дуже, та ти його знаєш. Чого сумніватися їй, адже ми ж собі нічого не просимо, влаштовуємо все, як краще для бабусі. Нашої вигоди в цьому розміні немає. Ну хочеш, я сам з нею поговорю?

Ольга все-таки взяла цю непросту розмову на себе. Чесно кажучи, думала, що бабуся буде відмовлятися, але та несподівано погодилася.

– Ми залізли з нею разом в інтернет, показали, скільки така квартира, як у неї, коштує, що на неї можна купити, – розповідає Ольга. – Виявилося – дві дуже пристойні однокімнатні квартири можна придбати за гроші, які можна отримати за бабусину квартиру. Бабуся мовчить, погоджується. Чоловік каже, я тоді Миколу, ріелтора, покличу на понеділок, нехай подивиться все, допоможе зорієнтуватися в цінах. Бабуся киває – так, клич!

У найближчий понеділок в квартиру до бабусі прийшов ріелтор, все скрізь оглянув, узгодили ціну, за яку квартиру виставлять на продаж.

– А можу я подивитися документи на квартиру? – раптом запитав ріелтор Микола.

– Так там все в порядку! – махнув рукою чоловік Ольги. – Бабуся – єдиний власник, прописана в квартирі одна, неповнолітніх немає.

– І все-таки, хотілося б поглянути на документи на квартиру! – Не зупинявся Микола. – Хіба мало, раптом щось втрачено, відновлювати доведеться. Підготуємо зараз, поки час є, без поспіху.

– Надіє Сергієвно, а де у вас документи на квартиру? – запитав чоловік Ольги бабусю.

І та стала говорити щось незрозуміле. Відправила їх шукати папку з документами спочатку в одне місце, потім в інше.

– І так по-справжньому дивується – і що, мовляв, в комоді теж немає? А ви добре дивилися, в першому ящику? – розповідає Ольга. – А потім каже – ну, може, це Лариса взяла документи на квартиру. Я їй – бабусю, ну не вигадуй, навіщо Ларисі документи на твою квартиру? Згадуй, де вони можуть бути. А вона – ні, точно вона брала, коли ми з нею дарчу оформляти їздили. Я навіть не зрозуміла спочатку нічого – яку ще дарчу? А Микола каже – так, ось з цього місця докладніше. Ви квартиру другий внучці подарували? А вона – так, подарувала, і що? У Ольги є квартира! А у Лариси – нічого немає! Їй заміж виходити треба, дитинку народжувати! Микола каже – ну ось, а що ж ви мені голову морочите тоді? Я до вас їхав, витрачав свій день – про життя поговорити, чи що?

Ольга і її чоловік, треба сказати, в нітрохи не меншому обуренні, ніж знайомий ріелтор.

– Прекрасно виходить: Лариса забрала квартиру і зникла з життя своєї бабусі, – сердиться Ольга. – А бабуся взагалі щось незрозуміле розповідає, типу вона нічого не розуміє, чому ми всі незадоволені. Нам ні слова, ні пів слова, якби не затіяли з цим обміном, так і не знали б нічого про їх вчинок. Чоловік каже, так може, бабуся не зрозуміла, що зробила? Я кажу – все вона зрозуміла! Хотіла квартиру молодшої внучці подарувати, щоб та діток народила, у нас же з тобою житло є, кредит взяли, ну і що! Ну, раз так, нехай тепер, якщо що, Ларисі своїй і дзвонить.

Ольга вирішила, що «після такого» допомагати бабусі вона більше не буде.

– Нехай допомагає той, хто квартиру бабусі собі забрав! – твердить вона. – Незрозумілий тільки спектакль із запрошенням ріелтора. Миколі, мабуть, не звикати, це його робота. А ми якось переживемо це і забудемо. А бабусі своїй я допомагати більше ніколи не буду, нехай до Лариси лише звертається.

Після того бабуся на Ольгу образилася, усім знайомим розповідає, яка вона невдячна онучка.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Добавить комментарий