Одного вечора, коли я поверталася з роботи, швиденько забігла в супермаркет і побачила там чоловіка своєї найкращої подруги з незнайомою жінкою. Вони купували якісь продукти, овочі, фрукти і клали все в один кошик. Я не могла до них підійти, а коли повернулася додому, то відразу набрала Івана. Тоді я дізналася, що він зраджує Марині. Іван попросив нічого не розповідати його дружині, бо він хоче залишитися в сім’ї. І тоді я зробила велику помилку

ІНШЕ…

Я дуже довго сумнівалася, перш ніж писати про своє життя сюди, але дні йдуть, а спокійніше мені не стає. Дуже хочу поділитися з читачами та читачками своєю проблемою, щоб на душі стало легше.

Напишу трішечки про себе, для розуміння.

Я мама двох діток, маю хорошого та турботливого чоловіка, про такого кожна жінка мріє у наш час. Живемо ми не шикарно, але маємо свою квартиру, автомобіль, можемо дозволити собі раз у рік поїхати на відпочинок за кордон, гарно провести час. Чоловік мій отримує зарплату 15 тисяч гривень, а я трохи менше – 10 тисяч. Але для нашого невеличкого містечка це досить добрі гроші, такі зарплати у нас отримують далеко не всі.

Одним словом я вважаю свою сім’ю зразковою, і для мене сім’я – найбільша людська цінність, яку потрібно плекати та берегти.

Нещодавно я дізналася, що чоловік моєї подруги їй зраджує. Я зустріла його з тією жінкою в магазині, вони разом купували продукти, я зрозуміла, що вони десь разом живуть, орендують якусь квартиру.

Марину я знаю ще зі школи, ми з нею добре дружимо багато років, тому я не могла це просто так залишити. Після тієї зустрічі я набрала її чоловіка і він мені зізнався в усьому, але сказав, що розчарувався в тій жінці і вони вже більше не зустрічаються, розійшлися кожен своїм шляхом.

Він зрозумів, що то була помилка, просив нічого не говорити Марині.

Я й промовчала. Бо боялася, якщо я скажу своїй подрузі правду, яку я нещодавно дізналася, то вони розлучаться і я зруйную їх сім’ю.

Але минуло трохи часу, а я не можу дивитися подрузі в очі, постійно відчуваю перед нею свою провину. Якийсь такий тягар на душі, що не передати словами, наче я завинила перед нею. Можливо, я негарно вчинила. Останнім часом я навіть рідше стала з нею спілкуватися, адже розумію, що вона мені довіряє, а я вчинила, можливо, не по совісті.

Порадьте мені щось, бідь ласка, бо важко на душі, непросто з цим жити. Як правильно вчинити? Можливо, можна щось змінити поки не пізно?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – riabir.

Добавить комментарий