Половина суми за кредит і комунальні послуги для Ярослава була великою. Чоловік говорив мені, що йому цього не потрібно, адже він міг безкоштовно жити в квартирі з батьками

ІНШЕ…

Коли я виходила заміж за свого чоловіка, то вірила, що з цією людиною я проживу все життя, у нас було багато спільних поглядів на життя і спільних планів. Відразу як одружилися, ми взяли в кредит двокімнатну квартиру. Я тоді мала стабільну роботу і добре заробляла.

Майже всі витрати – кредит, оплата за комунальні платежі і продукти були на мені, бо у Ярослава заробітки були нестабільні. Навіть якщо він і отримував гроші, то вони якось швидко у нього закінчувалися. Я сподівалася, що Ярославу все таки пощастить і він знайде хорошу роботу зі стабільною зарплатою.

Але довго на одній роботі Ярослав чомусь не затримувався. Не щастило йому з роботодавцями, не визнавали в ньому супер професіонала, генія і просто хорошу людину. Він лише скаржився мені на несправедливість світу, а я заспокоювала його і вірила в його світле майбутнє.

Але одного разу на роботі мені повідомили, що у нас грядуть великі скорочення, і я можу втратити роботу. Коли я розповіла Ярославу про ситуацію на роботі, то замість підтримки, почула звинувачення на свою адресу. Він почав говорити, навіщо я втягнула його в кредит, тому що йому не потрібна квартира, він міг би жити і далі зі своїми батьками.

Почав говорити і про те, що всі свої гроші я витрачаю на себе і невідомо на що, «затискаю» від нього зарплату, а він має у мене на дрібниці, які йому потрібні, просити. В підсумку чоловік порадив мені, щоб я сама розбиралася зі своїми проблемами і повідомив, що з цього дня у нас роздільний бюджет.

Я слухала і не вірила своїм вухам. Як він міг таке говорити, коли я сама платила кредит і комунальні послуги, та ще продукти купувала, тому що грошей у Ярослава ніколи не було. А тут він мені каже, що я гроші незрозуміло на що витрачаю.

Ми розділили кімнати – Ярослав влаштувався в залі, тому що там телевізор, а мені дісталася спальня, тому що я все одно цілими днями на роботі. Відтоді наші стосунки дуже погіршилися. Після роботи я мовчки проходила в свою кімнату, не бажаючи нічого з ним більше з’ясовувати.

Через місяць, коли прийшов час платити кредит, Ярослав зрозумів, що поквапився з поділом бюджету. Їжі вдома ніякої не було, я не вечеряла, а обідала на роботі.

Половина суми за кредит і комунальні послуги для нього була великою. Та й грошей було шкода, адже він міг безкоштовно жити в квартирі з батьками.

Ярослав вирішив піти на примирення. Однак я за цей час вже все обдумала і запропонувала розлучення. Я цілий місяць чекала, що Ярослав все ж вибачиться, влаштується на роботу і візьме частину витрат на себе. Але цього не сталося.

А ще за цей місяць, вперше за час мого шлюбу у мене вийшло відкласти грошей, з’явилося більше вільного часу вечорами, бо не потрібно було стояти біля плити і мити гору посуду.

Ярослав на розлучення не погоджувався, але і платити ні за що не хотів. Він просив мене дати йому ще один шанс, але я твердо вирішила розлучатися.

На роботі мене залишили. Але я була вдячна, що ця ситуація показала мені справжнє обличчя мого чоловіка.

Розлучення і розділ майна були важкими для нас обох. Але я зуміла довести, що квартира куплена за мої гроші, тому Ярослав «з спільно нажитого майна» отримав небагато.

Я змогла вчасно вийти з цих стосунків, відстояти своє право і своє майно. Самій нести весь вантаж сімейних тягот мені не хотілося, сім’я і є для того, щоб все робити разом, чи не так?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Добавить комментарий