Після чергової витівки сина, дочка забрала його на роботу до Італії. Я залишилася зовсім одна. І ось одного осіннього ранку пролунав дзвінок. Це був Тарас, мій колишній чоловік. Багато років тому він втік від нас з дітьми до молоденької дівиці. Як мені тоді було, навіть описувати не буду. Та не буду лукавити, про наших дітей він ніколи не забував. – Привіт! У мене для тебе є пропозиція! – Я погодилася, але родичі до сьогодні мене не розуміють

ІНШЕ…

Після чергової витівки сина, дочка забрала його на роботу до Італії. Я залишилася зовсім одна. І ось одного осіннього ранку пролунав дзвінок. Це був Тарас, мій колишній чоловік. Багато років тому він втік від нас з дітьми до молоденької дівиці. Як мені тоді було, навіть описувати не буду. Та не буду лукавити, про наших дітей він ніколи не забував. – Привіт! У мене для тебе є пропозиція! – Я погодилася, але родичі до сьогодні мене не розуміють.

Всі мої родичі і знайомі дивуються, як я могла пробачити колишнього чоловіка.

Тарас нас покинув в найскладніший для час, коли не платили зарплат, і жити не було на що. Діти ходили в школу, я працювала за копійки, ще моталася до батьків допомогти, від них привозила продукти, це нас і рятувало. Тягала сумки, а чоловік в цей час їхав у відрядження, працював на залізниці, в його обов’язки входив пошук фірм для співпраці.

Так Тараса покликали працювати в одну фірму, робота з тієї ж області. З’явилися гроші, жити стало легше, але через декілька місяців чоловік заявив, що йде з сім’ї. Потім я дізналася, що пішов він до набагато молодшої за нього жінки з двома маленькими дітьми.

Довго описувати все це я не буду. Тарас допомагав грошима крім аліментів. Дочка після школи поїхала на роботу за кордон, я дуже переживала, зараз вона заміжня, живе в Італії, дітей поки немає.

Молодший син, ще в школі, зв’язався з поганою компанією, колишній чоловік взявся за його виховання, потім купив йому автомобіль, квартиру, щоб він тільки почав нове життя і забув про своїх дружків. На час він зупинився, знайшов роботу, одружився, став татом.

Ми раділи, але одного разу подзвонила невістка і сказала, що розлучається, так як син знову взявся за своє. Спочатку приховував, а потім вже не міг. В результаті, автомобіль і квартира, які були оформлені на нього, пішли за його борги. (Ви й уявити собі не можете, скільки я всього тоді пережила). Син все-таки розлучився з невісткою.

Юля вийшла знову заміж, народила дитину і поїхала до чоловіка за 800 кілометрів. Дітей кинула на своїх батьків. Їй вони зовсім не потрібні. Я хотіла забрати їх до себе, але і вони, і колишня невістка не згодні, кажуть, що я не змогла виховати сина, так що нема чого братися за онуків.

У чомусь вони праві, звичайно. І ось недавно зателефонував Тарас. Раніше ми з ним не спілкувалися, навіть з приводу сина і його виховання, з ним спілкувалася дочка. Чоловік сказав, що переніс хворобу, йому важко ходити, купив будинок за містом, є автомобіль, запропонував жити разом, щоб займатися онуками.

Після ще однієї витівки сина, дочка забрала його до себе в Італію. Начебто почав нове життя, але не знаю, наскільки цього вистачить.

Я погодилася на пропозицію колишнього чоловіка, тому що в нашу квартиру часто приходили, так звані “друзі” сина, а виїхати мені немає куди. Ось тому ми знову разом, але живемо як сусіди. Тарас сам готує собі їжу, якщо не може, я варю і для нього, допомагаю йому в міру необхідності. Він все оплачує, так як продовжує працювати через інтернет. Онуки на всіх канікулах у нас, з колишніми сватами потроху налагодили відносини.

Все б добре, та наші родичі такого повороту подій не розуміють кажуть, що я не здорова, раз погодилася на таку пропозицію.

А я просто хочу сімейного затишку на старість літ, і насолоджуватись онуками, яких ми так сильно любимо.

А що б ви зробила на моєму місці?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Добавить комментарий