Так вже сталося, що Орися, в свої дев’ятнадцять, повинна виходити заміж – лелека неочікувано до них з Богданом нагрянув. Весілля дівчина не хотіла, але батьки, особливо зі сторони нареченого, не заспокоювались. – Як це не хочеш? Що люди скажуть? Ми в борги заліземо, але весілля гучне відгуляємо. – Погодилася дівчина, нікуди було діватися.  Та найцікавіше трапилося в день “Х”. – Світ такого не бачив!, – бідкалася свекруха

ІНШЕ…

Так вже сталося, що Орися, в свої дев’ятнадцять, повинна виходити заміж – лелека неочікувано до них з Богданом нагрянув. Весілля дівчина не хотіла, але батьки, особливо зі сторони нареченого, не заспокоювались. – Як це не хочеш? Що люди скажуть? Ми в борги заліземо, але весілля гучне відгуляємо. – Погодилася дівчина, нікуди було діватися.  Та найцікавіше трапилося в день “Х”. – Світ такого не бачив!, – бідкалася свекруха.

Орися не хотіла заміж. Ось від слова зовсім. Їй було всього 19, але так уже сталося – була при надії. З Богданом, батьком дитини, вона на той час зустрічалася вже три роки.

Він був старший за неї на сім років, на кшталт відповідальний дорослий чоловік. Насправді, 26-річний ледацюга.

“Щось” зробити з дитям Орисю відмовила мама. Вона просто стіною встала: не смій, нехай навіть заміж не вийдеш, але дитину виростимо!

З іншого боку, Богдан – хлопець Орисі – бурмотів, що прийме будь-яке її рішення, і що він дуже хоче виховувати свого малюка.

Та ще й труднощі будуть з батьківством, якщо шлюб не зареєструвати… Загалом, Орися погодилася. Почалася підготовка до весілля.

Весілля Орися теж не хотіла. Їй це здавалося марною тратою грошей – свято на порожньому місці.

“Навіщо витрачати купу грошей на те, щоб напоїти-нагодувати купу незрозумілих людей? – говорила вона. – Вже краще на дитину витрачу”.

Але її думка особливо нікого не цікавила, як виявилося.

“Ми вибрали тобі весільну сукню. Вже замовили, завтра поїдеш мірки знімати”, – заявили їй свекруха і майбутня зовиця.

Сказати, що Орися здивувалася – нічого не сказати.

“Навіщо? Мені не треба”, – вона вже уявила, що там вони дві з дочкою вибрали. Напевно сукня-торт з купою рюш, обручів і іншої великовагової нісенітниці.

На цьому Орисю нарекли невдячною і відмовилися з нею розмовляти до самого дня одруження. Про що, втім, вона анітрохи не горювала, турботи важливіші були: до народження дочки готуватися, сесію здавати, роботу кидати Орися теж не збиралася.

На реєстрацію вона поїхала в простій, але дуже милій гіпюровій сукні, яку вони з сестрою спорудили буквально за ніч.

Але найпрекрасніше сталося в РАЦСі. Коли реєстратор дочитала і мова і дійшла до прізвищ, які присвоюються молодим, виявилося, що прізвище Орися вирішила залишити своє.

Чоловік не заперечував, він таки не на прізвищі одружився. А ось його маму це здивувало.

“Як це, прізвища не міняти? Це чому ж ти наше прізвище не взяла?” – вигукувала вона прямо в РАЦСі.

Орися зціпила зуби, відвернулася і відійшла в сторону, до гостей. Їй ще треба було пережити сільське весілля, організоване чоловіковою ріднею. Сили треба було берегти.

PS: До речі, шлюб Орисі та Богдана тривав п’ять років. Батько з Богдана вийшов нікудишній. За комп’ютером йому було куди цікавіше, ніж з дитиною. Так що коли Орися зібрала речі і пішла, він хоч і ридав, але сильно не перешкоджав. А свекруха?

Та, звичайно, була тільки рада. Втім, як і Орися. Нарешті вона позбулася сімейства, де всі так любили лізти в чужі справи замість того, щоб займатися своїми.

Ось така історія!

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Добавить комментарий