Як тільки до мами дійшли чутки, що я вдало вийшла заміж, вона тут же появилась на нашому порозі. — Я тебе на світ привела, майже сама виховувала, більш того, саме через тебе мене й покинув напризволяще твій батько, тому ти мені повік будеш винна.

ПОЛІТИКА-ПОДІЇ УКРАЇНИ

Як тільки до мами дійшли чутки, що я вдало вийшла заміж, вона тут же появилась на нашому порозі. – Я тебе на світ привела, майже сама виховувала, більш того, саме через тебе мене й покинув напризволяще твій батько, тому ти мені повік будеш винна. – Благо, що в цей момент до мене забігла свекруха, яка й почула, як зі мною спілкується рідна матір

Звати мене Ярина, у мене, як і у всіх дітей, були тато, мама і все у нас було добре. Тато часто їздив у відрядження, а мама виховувала мене. Тато дуже мене любив, привозив з відряджень мені подарунки, а мама мене не дуже любила…

І ось одного разу тато поїхав у відрядження і більше до нас не повернувся. Мама, все моє подальше життя у всьому винила мене, що це я винна в тому, що батько пішов від неї. Ночами я плакала і кликала тата, за що мама мене часто лаяла.

Коли я пішла в школу, але друзів у мене не було, я ходила, як убога, на мені була форма, яку мамі віддала сусідка від своєї дочки, мама мені сказала: “На, носи, тобі хватить, мені потрібно влаштовувати своє життя, а на тебе у мене грошей немає”

Я сама випрала і погладила форму, зашила її і потім цю форму я носила до 5 класу. Потім сусідка знову віддала мені форму своєї дочки, так як вона закінчила школу, і я носила її до 10 класу. Взуття носила по кілька років, тиснула пальці і ходила, хоча мені було дуже важко. Школу закінчила із золотою медаллю і вступила до університету, на бюджетне відділення. В університеті у мене теж не було друзів, я доношувала то, що мені давали одногрупниці.

І ось одного разу я познайомилася з хлопцем, який уже закінчував університет, звали його Ілля, ми почали зустрічатися, і він мене повів знайомити зі своїми батьками. Мені було дуже соромно, за штопану спідницю, за поношене і стерте взуття, я боялася, що вони мене не приймуть в свою сім’ю. Але моя свекруха Ірина Іванівна і свекор Андрій Іванович прийняли мене в свою сім’ю, як рідну.

На весілля подарували нам будинок, чоловіка після закінчення університету свекор забрав до себе на фірму, зарплата була хороша і я почала купувати собі речі, але тільки в разі потреби. Тоді свекруха взяла мене за руку, повела в магазин і купила мені все, що мені потрібно було: одяг, косметику, словом все, на що у мене практично не вистачало грошей.


Як тільки до мами дійшли чутки, що я вдало вийшла заміж, вона тут же появилась на нашому порозі.

– Я тебе на світ привела, майже сама виховувала, більш того, саме через тебе мене й покинув напризволяще твій батько, тому ти мені повік будеш винна.

Благо, що в цей момент до мене забігла свекруха, яка й почула, як зі мною спілкується рідна матір.
Свекруха у мене жінка спокійна, якщо її не чіпати. А тут вона заходить і чує, як мене моя мати принижує, ось тут її і прорвало, вона тихенько вийшла, зателефонувала чоловікові і синові на роботу і попросила їх терміново приїхати.

Вони приїхали, і їм свекруха все розповіла, вони зайшли в будинок і мій чоловік, такого прочухана дав моїй матері, що та ледь встигла вискочити з нашого будинку.

І наостанок він сказав, що дуже їй вдячний за дочку, але це все, що він може сказати в її адрес.

– Щоб і духу вашого в нашому домі не було, – на останок встиг сказати Ілля.

З тих пір мама зі мною не спілкується, а у нас з чоловіком скоро народиться дитина.

А таким “матусям” хочу дати добру пораду: не треба так чинити зі своїми дітьми – закон бумерангу ніхто не відміняв.



Добавить комментарий